Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО
Громадська організація «Українська асоціація остеоінтегративного протезування» (УАОП) — це незалежне професійне об'єднання лікарів, інженерів, науковців, реабілітологів, протезистів та інших фахівців, які працюють над розвитком сучасних технологій відновлення функції втрачених кінцівок в Україні.
Асоціацію зареєстровано 29 березня 2023 року (код ЄДРПОУ 45151518).
Засновниками є ортопед-травматологи: к.м.н. Олександр Анатолійович Галузинський та к.м.н., заслужений лікар України Олександр Миколайович Косяков.
Місією Асоціації є розвиток та впровадження в Україні передових технологій реконструктивної ортопедії, остеоінтегративного і біонічного протезування, персоналізованих імплантатів, цифрового хірургічного планування та біомедичної інженерії. Ми прагнемо об'єднати медицину, інженерію, науку й освіту для створення сучасної системи допомоги пацієнтам із втратою кінцівок та складними дефектами опорно-рухового апарату.
Основними напрямками діяльності УАОП є:
розвиток остеоінтегративного протезування верхніх і нижніх кінцівок
впровадження біонічного протезування та нейроінтерфейсів
лікування фантомного болю із застосуванням сучасних методик TMR та RPNI
розвиток технологій персоналізованих ортопедичних імплантатів і 3D-друку
цифрове передопераційне планування та хірургічна навігація
реконструктивна ортопедія при бойовій травмі, онкоортопедії та ревізійному ендопротезуванні
підтримка наукових досліджень і клінічних випробувань
навчання лікарів, інженерів, протезистів та реабілітаційних команд
організація конференцій, майстер-класів і міжнародних освітніх програм
розвиток міжнародного співробітництва та створення спільних наукових і клінічних проєктів
Наше бачення
Ми бачимо Україну одним із міжнародних центрів розвитку сучасної реконструктивної ортопедії та остеоінтегративного протезування.
Війна створила безпрецедентний виклик для системи охорони здоров'я, але водночас стала поштовхом до впровадження найсучасніших технологій лікування, реабілітації та протезування.
Наше завдання — зробити так, щоб українські пацієнти отримували допомогу світового рівня, а український досвід став частиною міжнародної медичної спільноти.
Принципи роботи
У своїй діяльності Асоціація керується принципами доказової медицини, міждисциплінарної співпраці, відкритості до міжнародного партнерства, безперервного професійного розвитку та впровадження інновацій.
Ми підтримуємо обмін знаннями між клініцистами, інженерами, науковцями та виробниками медичних технологій, сприяючи створенню ефективних рішень для пацієнтів.
Співпраця
Українська асоціація остеоінтегративного протезування відкрита до співпраці з медичними закладами, університетами, науково-дослідними установами, реабілітаційними центрами, професійними асоціаціями, благодійними фондами, виробниками медичних виробів та міжнародними організаціями.
Ми переконані, що майбутнє реконструктивної ортопедії ґрунтується на поєднанні клінічного досвіду, біомедичної інженерії, цифрових технологій та міжнародної співпраці. Саме тому УАОП працює над створенням в Україні сучасної платформи, яка об'єднує лікування, науку, освіту та інновації для відновлення функції кінцівок і покращення якості життя пацієнтів.
ЗАСНОВНИКИ ТА КОМАНДА
Галузинський Олександр Анатолійович
Голова Української асоціації остеоінтегративного протезування, к.мед.наук, старший науковий співробітник інститута патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка, лікар ортопед-травматолог вищої категорії, онколог
Косяков Олександр Миколайович
кандидат медичних наук, завідувач відділення ортопедії КНП «КМКЛ №12», заслужений лікар України, лікар ортопед-травматолог вищої категорії
Страфун Сергій Семенович
доктор медичних наук, професор, член-корреспонде́нт НАМНУ, заслужений діяч науки і техніки України, ортопед-травматолог вищої категорії, керівник відділу мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки НІТО НАМН України
Ярмолюк Юрій Олександрович
доктор медичних наук, професор кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, начальник клініки ушкоджень Національного військово-медичного клінічного центру, головний травматолог ЗСУ, Заслужений лікар України, полковником медичної служби.
Ліненко Олександр Миколайович
к.мед.наук, медичний директор ТОВ «Біонічні технології», ортопед-травматолог вищої категорії, спеціаліст із гнійної хірургії кісток та суглобів
Гайович Ігор Володимирович
к.мед.н., науковий співробітник відділу мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки НІТО НАМН України, ортопед-травматолог першої категорії, спеціаліст із хірургії периферичних нервів
Остеоінтегративне протезування — це сучасний метод реабілітації пацієнтів після ампутації кінцівок, при якому протез приєднується безпосередньо до імплантата, інтегрованого в кістку. На відміну від традиційного протезування із застосуванням приймальної гільзи, навантаження передається через кістку, що забезпечує більш фізіологічну біомеханіку, покращує контроль над протезом та підвищує комфорт пацієнта.
Основою технології є явище остеоінтеграції — міцного біологічного з'єднання живої кісткової тканини з поверхнею титанового імплантата без утворення фіброзної тканини між ними.
Остеоінтегративне протезування відкриває нові можливості для людей, які не можуть користуватися традиційними гільзовими протезами через біль, нестабільність, значні рубцеві зміни, коротку куксу або інші проблеми.
Переважна більшість пацієнтів з ампутованими кінцівками, які переходять від традиційних гільзевих протезів до остеоінтегративних, відмічають значне покращенння функції, як обєктивно, так і субєктивно. Дослідження функціональних показників проводились за різними шкалами. За шкалою «SF-36» були отримані результати в середньому 36,97 балів до проведення остеоінтегративного протезування та 49,00 балів після, 6 –ти хвилинний тест ходьби від 286,25 до 512,72 метра. В усіх дослідженнях пацієнтів, які перенесли остеоінтегративне протезування кінцівки відмічали що функція склала 58-72% по відношенню до ампутації, та 28-32 % краще після використання гільзевого протеза. [Hoellwarth JS, Tetsworth K, Rozbruch SR, Handal MB, Coughlan A, Al Muderis M. Osseointegration for Amputees: Current Implants, Techniques, and Future Directions. JBJS Rev. 2020;8(3):e0043].
Klineberg та співавтори (2005, Австралія) відзначали покращення відчуття нижньої кінцівки за рахунок кращої просторової орієнтації пацієнта. Дана особливість пояснюється наявністю механо-рецепторів та пропріорецепції в кістці, суглобах та м’язах.
Історія остеоінтеграції
Процес остеоінтеграції вперше спостерігали в 1940 році Bothe, Beaton та Davenport в експеременті на тваринах. Вони виявили ріст клітин кісткової тканини на титанових імплантатах.
В 1951 році Leventhal та співавторами було вперше описано процес остеоінтеграції титанових гвинтів в стегнову кістку щурів. В дослідженнях було виявлено що на 16 тиждень після імплантації гвинти щільно інтегрувались в кістку, при цьому трабекулярна структура кістки навколо імплантату виявилась в межах фізіологічних норм.
В 1952 році Branemark імплантував титанові стержні в кістку кролика для дослідження кровотоку в місці імплантації. В кінці експеримента виявилось що титан щільно імплантувався в кістку. Branemark назвав цю реакцію організму на імплантат та ввів поняття - «остеоінтеграція».
Перший остеоінтегративний протез нижньої кінцівки був встановлений 1990 році в Швеції. Дана технологія імплантації була основана на роботах Branemark.
Остеоінтегративне протезування — це сучасний метод реабілітації пацієнтів після ампутації кінцівок, при якому протез приєднується безпосередньо до імплантата, інтегрованого в кістку. На відміну від традиційного протезування із застосуванням приймальної гільзи, навантаження передається через кістку, що забезпечує більш фізіологічну біомеханіку, покращує контроль над протезом та підвищує комфорт пацієнта.
Основою технології є явище остеоінтеграції — міцного біологічного з'єднання живої кісткової тканини з поверхнею титанового імплантата без утворення фіброзної тканини між ними.
Остеоінтегративне протезування відкриває нові можливості для людей, які не можуть користуватися традиційними гільзовими протезами через біль, нестабільність, значні рубцеві зміни, коротку куксу або інші проблеми.
Переважна більшість пацієнтів з ампутованими кінцівками, які переходять від традиційних гільзевих протезів до остеоінтегративних, відмічають значне покращенння функції, як обєктивно, так і субєктивно. Дослідження функціональних показників проводились за різними шкалами. За шкалою «SF-36» були отримані результати в середньому 36,97 балів до проведення остеоінтегративного протезування та 49,00 балів після, 6 –ти хвилинний тест ходьби від 286,25 до 512,72 метра. В усіх дослідженнях пацієнтів, які перенесли остеоінтегративне протезування кінцівки відмічали що функція склала 58-72% по відношенню до ампутації, та 28-32 % краще після використання гільзевого протеза. [Hoellwarth JS, Tetsworth K, Rozbruch SR, Handal MB, Coughlan A, Al Muderis M. Osseointegration for Amputees: Current Implants, Techniques, and Future Directions. JBJS Rev. 2020;8(3):e0043].
Klineberg та співавтори (2005, Австралія) відзначали покращення відчуття нижньої кінцівки за рахунок кращої просторової орієнтації пацієнта. Дана особливість пояснюється наявністю механо-рецепторів та пропріорецепції в кістці, суглобах та м’язах.
Історія остеоінтеграції
Процес остеоінтеграції вперше спостерігали в 1940 році Bothe, Beaton та Davenport в експеременті на тваринах. Вони виявили ріст клітин кісткової тканини на титанових імплантатах.
В 1951 році Leventhal та співавторами було вперше описано процес остеоінтеграції титанових гвинтів в стегнову кістку щурів. В дослідженнях було виявлено що на 16 тиждень після імплантації гвинти щільно інтегрувались в кістку, при цьому трабекулярна структура кістки навколо імплантату виявилась в межах фізіологічних норм.
В 1952 році Branemark імплантував титанові стержні в кістку кролика для дослідження кровотоку в місці імплантації. В кінці експеримента виявилось що титан щільно імплантувався в кістку. Branemark назвав цю реакцію організму на імплантат та ввів поняття - «остеоінтеграція».
Перший остеоінтегративний протез нижньої кінцівки був встановлений 1990 році в Швеції. Дана технологія імплантації була основана на роботах Branemark.
Остеоінтегративне протезування — це сучасний метод реабілітації пацієнтів після ампутації кінцівок, при якому протез приєднується безпосередньо до імплантата, інтегрованого в кістку. На відміну від традиційного протезування із застосуванням приймальної гільзи, навантаження передається через кістку, що забезпечує більш фізіологічну біомеханіку, покращує контроль над протезом та підвищує комфорт пацієнта.
Основою технології є явище остеоінтеграції — міцного біологічного з'єднання живої кісткової тканини з поверхнею титанового імплантата без утворення фіброзної тканини між ними.
Остеоінтегративне протезування відкриває нові можливості для людей, які не можуть користуватися традиційними гільзовими протезами через біль, нестабільність, значні рубцеві зміни, коротку куксу або інші проблеми.
Переважна більшість пацієнтів з ампутованими кінцівками, які переходять від традиційних гільзевих протезів до остеоінтегративних, відмічають значне покращенння функції, як обєктивно, так і субєктивно. Дослідження функціональних показників проводились за різними шкалами. За шкалою «SF-36» були отримані результати в середньому 36,97 балів до проведення остеоінтегративного протезування та 49,00 балів після, 6 –ти хвилинний тест ходьби від 286,25 до 512,72 метра. В усіх дослідженнях пацієнтів, які перенесли остеоінтегративне протезування кінцівки відмічали що функція склала 58-72% по відношенню до ампутації, та 28-32 % краще після використання гільзевого протеза. [Hoellwarth JS, Tetsworth K, Rozbruch SR, Handal MB, Coughlan A, Al Muderis M. Osseointegration for Amputees: Current Implants, Techniques, and Future Directions. JBJS Rev. 2020;8(3):e0043].
Klineberg та співавтори (2005, Австралія) відзначали покращення відчуття нижньої кінцівки за рахунок кращої просторової орієнтації пацієнта. Дана особливість пояснюється наявністю механо-рецепторів та пропріорецепції в кістці, суглобах та м’язах.
Історія остеоінтеграції
Процес остеоінтеграції вперше спостерігали в 1940 році Bothe, Beaton та Davenport в
експеременті на тваринах. Вони виявили ріст клітин кісткової тканини на титанових імплантатах.
В 1951 році Leventhal та співавторами було вперше описано процес остеоінтеграції титанових гвинтів в стегнову кістку щурів. В дослідженнях було виявлено що на 16 тиждень після імплантації гвинти щільно інтегрувались в кістку, при цьому трабекулярна структура кістки навколо імплантату виявилась в межах фізіологічних норм.
На сьогодні у світі використовуються декілька основних остеоінтегративних систем
1. Системи із різьбовою (screw-fit) фіксацією. OPRA (Швеція).
Найбільш відома система, розроблена групою професора Рікарда Бранемарка (компанія Integrum)
Особливості:
• розроблені технології остеоінтеграції стегнової, плечової, променевої, ліктьової кісток, пальців; впроваджується тазова остеоінтеграція;
• двоетапна хірургічна техніка: на першому етапі встановлюються імплантат, на другому (як правило через 3-6 міс) – міопластична операція із установкою абатменту;
• формування «сухої стоми»;
• повільна реабілітація;
• значна кількість наукових публікацій.
• активна науково-практична робота з інтеграції електродних систем для біонічного протезування.
Рентгенографія лівого плеча після другого етапу остеоінтегративного протезування – імплантат OPRA (власне спостереження)
Зовнішнй вигляд «сухої стоми» (власне спостереження)
2. Системи із press-fit фіксацією.OPL (Австралія) OTN (Нідерланди) ILP (Німеччина) та інші.
Найбільш розповсюджена система в світі, активно розвивається завдяки зусиллям таких спеціалістів як: Хорст Ашофф, Муджед Аль Мудеріс, Хенк Ва Дер Минт.
Особливості:
• розроблені технології остеоінтеграції стегнової, плечової, великогомілкової кісток, впроваджується тазова остеоінтеграція
• як правило одноетапна хірургічна техніка
• формування «вологої стоми»
• швидка реабілітація - раннє навантаження;
• розпочато роботу з інтеграції електродних систем для біонічного протезування.
Рентгенографія правого стегна після одноетапного остеоінтегративного протезування – імплантат OPL (власне спостереження)
Зовнішнй вигляд «вологої стоми» (власне спостереження)
На сьогодні у світі використовуються декілька основних остеоінтегративних систем
1. Системи із різьбовою (screw-fit) фіксацією. OPRA (Швеція).
Найбільш відома система, розроблена групою професора Рікарда Бранемарка (компанія Integrum)
Рентгенографія лівого плеча після другого етапу остеоінтегративного протезування – імплантат OPRA (власне спостереження)
Зовнішнй вигляд «сухої стоми» (власне спостереження)
2. Системи із press-fit фіксацією.OPL (Австралія) OTN (Нідерланди) ILP (Німеччина) та інші.
Найбільш розповсюджена система в світі, активно розвивається завдяки зусиллям таких спеціалістів як: Хорст Ашофф, Муджед Аль Мудеріс, Хенк Ва Дер Минт.
Рентгенографія правого стегна після одноетапного остеоінтегративного протезування – імплантат OPL (власне спостереження)
Зовнішнй вигляд «вологої стоми» (власне спостереження)
Особливості:
• розроблені технології остеоінтеграції стегнової, плечової, великогомілкової кісток, впроваджується тазова остеоінтеграція
• як правило одноетапна хірургічна техніка
• формування «вологої стоми»
• швидка реабілітація - раннє навантаження;
• розпочато роботу з інтеграції електродних систем для біонічного протезування.
3. Системи із cross-pin фіксацією.
Система Compress Zimmer-Biomet (США).
Нова система, принцип якої полягає в додатковії фіксації імплантату спеціальними пінами. Відомо про проведення клінічних досліджень даної системи на базі Walter Reed National Military Medical Center (WRNMMC) — найбільшого військового медичного госпіталя США.
Протипоказання:
● Недосконалий остеогенез● Вроджені та набуті деформації кісток● Остеомієліт кісток кукси, інфекційний процес в ділянці шкіри кукси● Остеопороз. Товщина кортикального шару кукси менше 2 мм● Пацієнт старше 65 років, або молодше 22 років. (не закриття епіфізарних зон)● Вага тіла пацієнта перевищує 100 кг. (для технології screw fit для н/кінцівок)● Оклюзивні захворювання судин кінцівок● Цукровий діабет з ускладненнями● Невропатії та сильний фантомний біль в ділянці кукси● Вагітність● Психічні захворювання
Остаточне рішення приймається індивідуально після комплексного обстеження.
Можливі ускладнення
До можливих ускладнень належать:• поверхневі інфекції стоми;• глибока інфекція;• гіпергрануляції;• подразнення шкіри;• переломи кістки навколо імплантата;• механічні пошкодження імплантата (абатмента);• розхитування імплантата.
Сучасні протоколи лікування дозволяють успішно контролювати більшість ускладнень.
Як і будь-яке хірургічне втручання, остеоінтегративне протезування має певні ризики.
Особливості реабілітації
Реабілітація є одним із найважливіших етапів лікування.
Вона включає:• поступове осьове навантаження;• тренування рівноваги;• навчання ходьбі;• зміцнення м'язів;• профілактику контрактур;• психологічну підтримку;• регулярний контроль стану імплантата та стоми.
Тривалість реабілітації залежить від типу імплантата, рівня ампутації, загального стану пацієнта та індивідуальних особливостей.
Протипоказання:
● Недосконалий остеогенез● Вроджені та набуті деформації кісток● Остеомієліт кісток кукси, інфекційний процес в ділянці шкіри кукси● Остеопороз. Товщина кортикального шару кукси менше 2 мм● Пацієнт старше 65 років, або молодше 22 років. (не закриття епіфізарних зон)● Вага тіла пацієнта перевищує 100 кг. (для технології screw fit для н/кінцівок)● Оклюзивні захворювання судин кінцівок● Цукровий діабет з ускладненнями● Невропатії та сильний фантомний біль в ділянці кукси● Вагітність● Психічні захворювання
Остаточне рішення приймається індивідуально після комплексного обстеження.
Можливі ускладнення
До можливих ускладнень належать:• поверхневі інфекції стоми;• глибока інфекція;• гіпергрануляції;• подразнення шкіри;• переломи кістки навколо імплантата;• механічні пошкодження імплантата (абатмента);• розхитування імплантата.
Сучасні протоколи лікування дозволяють успішно контролювати більшість ускладнень.
Як і будь-яке хірургічне втручання, остеоінтегративне протезування має певні ризики.
Особливості реабілітації
Реабілітація є одним із найважливіших етапів лікування.
Вона включає:• поступове осьове навантаження;• тренування рівноваги;• навчання ходьбі;• зміцнення м'язів;• профілактику контрактур;• психологічну підтримку;• регулярний контроль стану імплантата та стоми.
Особливості протезування
На відміну від традиційного гільзового протезування, після остеоінтеграції протез не контактує безпосередньо з м'якими тканинами кукси. Його фіксація здійснюється через систему механічних компонентів, що з'єднують внутрішньокістковий імплантат із модульним протезом.
Після завершення остеоінтеграції формується багаторівнева система, яка складається з:
• внутрішньокісткового імплантата;
• черезшкірного абатмента;
• зовнішнього конектора;
• системи безпеки (за наявності);
• модульних компонентів протеза.
Абатмент
Абатмент є постійним черезшкірним компонентом, який жорстко з'єднаний із внутрішньокістковим імплантатом та проходить через стому. Саме він забезпечує передачу механічного навантаження від зовнішньої протезної системи до імплантата та кістки.
Конструкція абатмента визначає особливості формування стоми, щоденного догляду та сумісність із зовнішніми компонентами конкретної системи остеоінтеграції.
Конектор
Конектор є змінним механічним елементом, що приєднується до абатмента та забезпечує з'єднання із зовнішнім модульним протезом.
Залежно від системи він може мати різну конструкцію, однак основними його функціями є:• надійна механічна фіксація протеза;• забезпечення правильного просторового положення кінцівки;• можливість швидкого встановлення та зняття протеза;• сумісність зі стандартними модульними протезними компонентами.
У більшості сучасних систем конектор дозволяє використовувати практично будь-які сучасні колінні модулі, стопи або компоненти верхніх кінцівок без необхідності їх спеціальної модифікації
Система безпеки
У більшості сучасних систем між конектором та модульним протезом встановлюється окрема система безпеки (Safety Device).
Її призначення — захистити внутрішньокістковий імплантат і кістку від надмірного осьового, згинального або ротаційного навантаження під час падіння чи інших аварійних ситуацій.
Залежно від конструкції виробника система безпеки може:
• роз'єднувати протез при перевищенні допустимого навантаження;
• використовувати змінний запобіжний елемент, який руйнується при критичному навантаженні;
• обмежувати передачу крутного моменту;
• частково поглинати енергію удару.
Після спрацювання системи безпеки, як правило, достатньо замінити зовнішній захисний елемент без необхідності повторного оперативного втручання.
Модульне протезування
Однією з важливих переваг остеоінтегративного протезування є можливість використання сучасних модульних протезних систем.
До конектора можуть приєднуватися:
• механічні колінні модулі;
• мікропроцесорні колінні модулі;
• різні типи енергозберігаючих стоп;
• спортивні модулі;
• біонічні кисті;
• ліктьові модулі;
• спеціалізовані компоненти для занять спортом або професійної діяльності.
У разі зміни функціональних потреб пацієнта заміна або модернізація протеза здійснюється без втручання в імплантат і зазвичай потребує лише заміни зовнішніх модульних компонентів.
Налаштування протеза
Після остаточного складання протезної системи проводиться індивідуальне налаштування її геометрії. Протезист регулює довжину кінцівки, вирівнювання у фронтальній та сагітальній площинах, положення колінного модуля та стопи, забезпечуючи оптимальну біомеханіку ходьби.
Подальше коригування налаштувань можливе без будь-якого впливу на внутрішньокістковий імплантат, що значно спрощує адаптацію протеза відповідно до змін функціональної активності пацієнта.
Абатмент
Абатмент є постійним черезшкірним компонентом, який жорстко з'єднаний із внутрішньокістковим імплантатом та проходить через стому. Саме він забезпечує передачу механічного навантаження від зовнішньої протезної системи до імплантата та кістки.
Конструкція абатмента визначає особливості формування стоми, щоденного догляду та сумісність із зовнішніми компонентами конкретної системи остеоінтеграції.
Конектор
Конектор є змінним механічним елементом, що приєднується до абатмента та забезпечує з'єднання із зовнішнім модульним протезом.
Залежно від системи він може мати різну конструкцію, однак основними його функціями є:
• надійна механічна фіксація протеза;
• забезпечення правильного просторового положення кінцівки;
• можливість швидкого встановлення та зняття протеза;
• сумісність зі стандартними модульними протезними компонентами.
У більшості сучасних систем конектор дозволяє використовувати практично будь-які сучасні колінні модулі, стопи або компоненти верхніх кінцівок без необхідності їх спеціальної модифікації
Система безпеки
У більшості сучасних систем між конектором та модульним протезом встановлюється окрема система безпеки (Safety Device).
Її призначення — захистити внутрішньокістковий імплантат і кістку від надмірного осьового, згинального або ротаційного навантаження під час падіння чи інших аварійних ситуацій.
Залежно від конструкції виробника система безпеки може:
• роз'єднувати протез при перевищенні допустимого навантаження;
• використовувати змінний запобіжний елемент, який руйнується при критичному навантаженні;
• обмежувати передачу крутного моменту;
• частково поглинати енергію удару.
Після спрацювання системи безпеки, як правило, достатньо замінити зовнішній захисний елемент без необхідності повторного оперативного втручання.
Модульне протезування
Однією з важливих переваг остеоінтегративного протезування є можливість використання сучасних модульних протезних систем.
До конектора можуть приєднуватися:
• механічні колінні модулі;
• мікропроцесорні колінні модулі;
• різні типи енергозберігаючих стоп;
• спортивні модулі;
• біонічні кисті;
• ліктьові модулі;
• спеціалізовані компоненти для занять спортом або професійної діяльності.
У разі зміни функціональних потреб пацієнта заміна або модернізація протеза здійснюється без втручання в імплантат і зазвичай потребує лише заміни зовнішніх модульних компонентів.
Налаштування протеза
Після остаточного складання протезної системи проводиться індивідуальне налаштування її геометрії. Протезист регулює довжину кінцівки, вирівнювання у фронтальній та сагітальній площинах, положення колінного модуля та стопи, забезпечуючи оптимальну біомеханіку ходьби.
Подальше коригування налаштувань можливе без будь-якого впливу на внутрішньокістковий імплантат, що значно спрощує адаптацію протеза відповідно до змін функціональної активності пацієнта.
Персоналізовані (індивідуальні, пацієнт-специфічні) імплантати є одним із найсучасніших напрямків реконструктивної ортопедії. Вони створюються індивідуально для кожного пацієнта на основі комп'ютерної томографії, тривимірного моделювання та технологій адитивного виробництва (3D-друку). Такий підхід дозволяє максимально точно відтворити анатомію ушкодженої ділянки, забезпечити стабільну фіксацію імплантата та відновити функцію кінцівки навіть у найскладніших клінічних випадках.
Індивідуальні ендопротези застосовуються при великих дефектах кісток після тяжких травм, бойових поранень, онкологічних захворювань, інфекційних уражень, ревізійного ендопротезування, а також при складних вроджених деформаціях. У багатьох випадках ця технологія є єдиною можливістю зберегти кінцівку, уникнути ампутації або відновити її функцію тоді, коли застосування стандартних імплантатів є неможливим.
Процес створення персоналізованого імплантата включає аналіз медичних зображень, цифрове передопераційне планування, інженерне проєктування, комп'ютерне моделювання, виготовлення методом 3D-друку та контроль якості. За необхідності одночасно створюються індивідуальні хірургічні навігаційні шаблони та спеціалізовані інструменти, що підвищують точність операції та скорочують її тривалість.
Приклади індивідуальних імплантатів (власний досвід)
Українська асоціація остеоінтегративного протезування розглядає персоналізовані ортопедичні імплантати як один із ключових напрямків своєї діяльності.
Більшість сучасних індивідуальних імплантатів виготовляються з використанням трабекулярних (пористих) титанових структур, які забезпечують проростання кісткової тканини в поверхню імплантата та формування міцного біологічного з'єднання між кісткою і металом. Саме цей процес називається остеоінтеграцією у широкому розумінні цього терміна.
Таким чином, принципи остеоінтеграції лежать в основі не лише остеоінтегративного протезування після ампутацій, а й сучасної реконструктивної ортопедії та ендопротезування. Саме тому розвиток персоналізованих імплантатів, цифрового хірургічного планування, біомедичної інженерії та адитивних технологій є невід'ємною складовою діяльності УАОП.
Асоціація сприяє розвитку міжнародної співпраці, навчанню фахівців, підтримці наукових досліджень та впровадженню інноваційних технологій у лікування наслідків бойової травми, онкоортопедії, складного первинного та ревізійного ендопротезування.
Персоналізовані (індивідуальні, пацієнт-специфічні) імплантати є одним із найсучасніших напрямків реконструктивної ортопедії. Вони створюються індивідуально для кожного пацієнта на основі комп'ютерної томографії, тривимірного моделювання та технологій адитивного виробництва (3D-друку). Такий підхід дозволяє максимально точно відтворити анатомію ушкодженої ділянки, забезпечити стабільну фіксацію імплантата та відновити функцію кінцівки навіть у найскладніших клінічних випадках.
Індивідуальні ендопротези застосовуються при великих дефектах кісток після тяжких травм, бойових поранень, онкологічних захворювань, інфекційних уражень, ревізійного ендопротезування, а також при складних вроджених деформаціях. У багатьох випадках ця технологія є єдиною можливістю зберегти кінцівку, уникнути ампутації або відновити її функцію тоді, коли застосування стандартних імплантатів є неможливим.
Процес створення персоналізованого імплантата включає аналіз медичних зображень, цифрове передопераційне планування, інженерне проєктування, комп'ютерне моделювання, виготовлення методом 3D-друку та контроль якості. За необхідності одночасно створюються індивідуальні хірургічні навігаційні шаблони та спеціалізовані інструменти, що підвищують точність операції та скорочують її тривалість.
Персоналізовані (індивідуальні, пацієнт-специфічні) імплантати є одним із найсучасніших напрямків реконструктивної ортопедії. Вони створюються індивідуально для кожного пацієнта на основі комп'ютерної томографії, тривимірного моделювання та технологій адитивного виробництва (3D-друку). Такий підхід дозволяє максимально точно відтворити анатомію ушкодженої ділянки, забезпечити стабільну фіксацію імплантата та відновити функцію кінцівки навіть у найскладніших клінічних випадках.
Приклади індивідуальних імплантатів (власний досвід)
Українська асоціація остеоінтегративного протезування розглядає персоналізовані ортопедичні імплантати як один із ключових напрямків своєї діяльності.
Більшість сучасних індивідуальних імплантатів виготовляються з використанням трабекулярних (пористих) титанових структур, які забезпечують проростання кісткової тканини в поверхню імплантата та формування міцного біологічного з'єднання між кісткою і металом. Саме цей процес називається остеоінтеграцією у широкому розумінні цього терміна.
Таким чином, принципи остеоінтеграції лежать в основі не лише остеоінтегративного протезування після ампутацій, а й сучасної реконструктивної ортопедії та ендопротезування. Саме тому розвиток персоналізованих імплантатів, цифрового хірургічного планування, біомедичної інженерії та адитивних технологій є невід'ємною складовою діяльності УАОП.
Асоціація сприяє розвитку міжнародної співпраці, навчанню фахівців, підтримці наукових досліджень та впровадженню інноваційних технологій у лікування наслідків бойової травми, онкоортопедії, складного первинного та ревізійного ендопротезування.
Ампутація кінцівки супроводжується не лише втратою функції, а й розвитком післяампутаційного больового синдрому. Найпоширенішими його проявами є фантомний біль, біль у куксі та симптоматичні невроми периферичних нервів. За даними сучасних досліджень, фантомний біль виникає у 50–80% пацієнтів після ампутації, а симптоматичні невроми розвиваються приблизно у 15–30% випадків. Ці ускладнення значно погіршують якість життя, ускладнюють користування протезом та можуть стати причиною хронічного больового синдрому.
Тривалий час лікування було переважно симптоматичним і включало медикаментозну терапію, фізичну реабілітацію, нейромодуляцію та різні хірургічні методи лікування невром. Проте більшість із них не усували основної причини патологічної регенерації нерва — відсутності природної мішені для росту нервових волокон.
Сучасний етап розвитку реконструктивної хірургії пов'язаний із впровадженням двох інноваційних методик — Targeted Muscle Reinnervation (TMR) та Regenerative Peripheral Nerve Interface (RPNI). Обидві технології створюють для пересіченого нерва нову біологічну мішень, спрямовуючи його регенерацію у фізіологічному напрямку. Це дозволяє значно зменшити ризик утворення невром, знизити інтенсивність фантомного болю та покращити функціональні результати протезування.
Targeted Muscle Reinnervation (TMR) полягає у пересадці пересіченого периферичного нерва на рухову гілку інтактного м'яза. Після реіннервації м'яз починає генерувати керовані електроміографічні сигнали, які можуть використовуватися для управління сучасними міоелектричними та біонічними протезами.
Схематичне зображення трьох хірургічних підходів, включених до дослідження: цільова реіннервація м'язів (TMR), регенеративний периферичний нервовий інтерфейс (RPNI) та стандартне лікування (транспозиція невроми). Взято із сайту: https://www.researchgate.net/figure/Schematic-illustration-of-the-three-surgical-approaches-included-in-the-trial-targeted_fig3_370468758
Ампутація кінцівки супроводжується не лише втратою функції, а й розвитком післяампутаційного больового синдрому. Найпоширенішими його проявами є фантомний біль, біль у куксі та симптоматичні невроми периферичних нервів. За даними сучасних досліджень, фантомний біль виникає у 50–80% пацієнтів після ампутації, а симптоматичні невроми розвиваються приблизно у 15–30% випадків. Ці ускладнення значно погіршують якість життя, ускладнюють користування протезом та можуть стати причиною хронічного больового синдрому.
Тривалий час лікування було переважно симптоматичним і включало медикаментозну терапію, фізичну реабілітацію, нейромодуляцію та різні хірургічні методи лікування невром.
Схематичне зображення трьох хірургічних підходів, включених до дослідження: цільова реіннервація м'язів (TMR), регенеративний периферичний нервовий інтерфейс (RPNI) та стандартне лікування (транспозиція невроми). Взято із сайту: https://www.researchgate.net/figure/Schematic-illustration-of-the-three-surgical-approaches-included-in-the-trial-targeted_fig3_370468758
Остеоінтегративне протезування – це хірургічне втручання, покази та протипокази до якого визначає сертифікований ортопед-травматолог.
Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО.
ЗАПИС за телефоном+380989814929
Наші контакти:
м. Київ, вул. М. Брайчевського, 9 тел. +380989814929
© УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ОСТЕОІНТЕГРАТИВНОГО ПРОТЕЗУВАННЯ 2023-2025
Цей сайт захищено за допомогою reCAPTCHA, і до нього застосовуються Політика конфіденційності та Умови надання послуг Google.
Всі права захищені! Забороняється використання матеріалів сайту без згоди його авторів та зворотного посилання. Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється з посиланням на uaop.org. При копіюванні матеріалів з сайту пряме гіперпосилання, відкрите для пошукових систем, є обов'язковим. Посилання обов'язкове незалежно від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для онлайн-публікацій) - розміщується в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу.